Про мене

Моє інтерв’ю для журналу Rhodesian Ridgeback EU Magazine (Issue 8, 2021), стор. 154-159, переклад українською наведений нижче.

РОЗКАЖІТЬ ПРО СЕБЕ, БУДЬ ЛАСКА. ЯК ТА КОЛИ ВИ ПОЧАЛИ ЗНІМАТИ СОБАК?

Мене звати Ольга Хазай, мені 38 років, я живу в Києві зі своїм чоловіком, 2-річною дочкою та 2,5-річним родезійським ріджбеком. Скільки себе пам’ятаю, я завжди цікавилася фотографією, природою і виросла в сім’ї з собаками. Комерційною фотозйомкою собак зайнялася з примхи долі. Пропрацювавши кілька років логістом ЗЕД, у 2010 році я звільнилася з роботи для того, щоб стати професійним фотографом. Шукала себе, пробувала різні жанри. Хотіла влаштуватися в газету, бо мене завжди приваблювала фотожурналістика. Головний редактор не міг оформити мене до штату, але запропонував знімати фоторепортажі міських подій, свідком яких я могла випадково стати. Вже наступного дня поряд із моїм будинком проходила національна виставка собак. Там світ кінології і поглинув мене) Фотографії з виставки потрапили не в газету, а на форум клубу собаківництва, де я познайомилася з кількома заводчиками, далі спрацювало «сарафанне радіо» і до мене почали приходити нові клієнти. У 2012 році я познайомилася з власницею розплідника родезійських ріджбеків, згодом вона стала заводчиком мого собаки. З того часу родезійські ріджбеки почали переважати у моєму портфоліо. І щоразу це випробування — зняти улюблену породу якось по-новому.

ЯК ВИ УВІЙШЛИ У СВІТ ФОТОГРАФІЇ? ДЕ ВИ НАВЧАЛИСЯ І СКІЛЬКИ ВЖЕ ЗАЙМАЄТЕСЯ ФОТОГРАФІЄЮ ПРОФЕСІЙНО?

Ґрунтовно фотографією я зацікавилася в 2005 році, спочатку це було пов’язано з моїм захопленням туризмом, потім я почала сама освоювати технічні аспекти зйомки за книгами та на особистому досвіді, багато знімала на плівкові камери, згодом за матеріалами в інтернеті опанувала обробку та ретуш. Також пройшла невеликі вузькоспеціалізовані курси з фотографії, наприклад, зі студійної зйомки, проявки/фотодруку та ін.

ЗАВДЯКИ ЧОМУ ЧИ КОМУ ВИ ПОЧАЛИ ФОТОГРАФУВАТИ СОБАК?

Першими моїми моделями були мої собаки. Пам’ятаю, ще в дитинстві на плівкову мильницю намагалася фотографувати свого спанієля. Першу цифрову дзеркальну камеру тестувала на курцхаарі Джої. Вдома було багато книг про собак із яскравими ілюстраціями. Хотілося навчитися знімати своїх улюбленців так само гарно. Та й просто спіймати кумедні моменти з життя свого собаки, зберегти емоції на довгу пам’ять.

ЯКІ КАМЕРИ ВИКОРИСТОВУЄТЕ В СВОЇЙ РОБОТІ? ЯКИЙ ВАШ УЛЮБЛЕНИЙ ОБ’ЄКТИВ І ЧОМУ?

У моєму арсеналі було багато різних камер. Але останні роки у комерційних зйомках я використовувала Nikon D800, а віднедавна — Nikon D850. Я вважаю її топовою камерою для моїх потреб завдяки: а) величезній роздільній здатності, яка дозволяє суттєво кадрувати знімки без втрати деталізації, наприклад, собак у русі; б) чудовому динамічному діапазону, який дозволяє гнучко обробляти RAW-файли, зокрема врятувати знімок, зроблений в не найкращих умовах освітлення або з помилками в експозиції; в) відносно прийнятній швидкості серійної зйомки 9 кадрів за секунду.

Мій улюблений об’єктив зараз — останній Nikkor 70-200 2,8. Не розумію, як жила без нього раніше: дуже швидкий, чіпкий, різкий, чудово розмиває фон. Звичайно, телеоб’єктив є ідеальним для екстер’єрної зйомки, бо не спотворює пропорції тіла. Але останнім часом перебуваю в пошуку ідеального світлосильного ширококутника для неформальних лайф-стайл знімків, а також зйомки собак в архітектурі.

ЩО ВАС НАДИХАЄ?

Для мене натхнення скрізь. Я можу побачити якусь гарну локацію — природну, міську чи інтер’єрну — й одразу намагаюся подумки вписати туди собаку-модель. Або гарне світло чи природне явище. Чи цікавий декор/реквізит. Тварини самі по собі є натхненням. Мені ближчий репортажний підхід до зйомки, я рідко вибудовую кадр з нуля. Зазвичай мені не потрібно шукати натхнення, воно завжди є, завжди є азарт побачити той самий кадр у звичайних на перший погляд речах. Я і поза зйомками розглядаю довкілля як потенційну сцену для зйомки і часто жалкую, що в той чи інший момент зі мною немає моделі, роблю фото локації і намагаюся повернутися з часом, якщо буде така можливість.

Крім того, я знаходжу натхнення у своєму обладнанні. Я почуваюся впевнено, знаючи, що воно не підведе у вирішальний момент, і намагаюся отримати від нього максимум користі, використовуючи нові прийоми або втілюючи творчі ідеї в життя.

Також у натхненні певну роль відіграє ще «надивленість» і аналіз робіт інших фотографів у різних жанрах, стилістиках та техніках, кінематограф, відеокліпи. Часто роблю скріни ідей, креативних робіт зі світлом та кольором.

ЧИ ВВАЖАЄТЕ ВИ СВОЮ РОБОТУ СКЛАДНОЮ? ЯК ВАМ ВДАЄТЬСЯ ДОСЯГТИ ТОГО, ЩО ТВАРИНИ ЗАЛИШАЮТЬСЯ НА МІСЦІ І «ПОЗУЮТЬ» ВАМ?

Ця робота справді не така проста, як здається на перший погляд. Вона потребує фізичної витривалості та певних знань. Пам’ятаю, на початку своєї діяльності перед кожною зйомкою перечитувала стандарти порід, шукала в інтернеті інформацію про те, як краще показати того чи іншого собаку в кадрі, консультувалася з собачниками. Безумовно, є купа жанрів, де прив’язка до демонстрації правильного екстер’єру не є обов’язковою, але для зйомки собак професійних заводчиків такі знання критично важливі. Крім того, важливо знати психологію собак, власне, на цьому і вибудовується моя робота з моделлю в кадрі: я передбачаю її дії в тій чи іншій ситуації або спонукаю модель до певної реакції на той чи інший подразник: незвичний звук, різкий рух, використання ласощів, іграшок, взаємодію з господарем чи іншими тваринами. Істотно полегшує роботу допомога хендлера. Деякі кадри знімаються за допомогою ринговки або повідця, що потім видаляються у фоторедакторі. А іноді потрібно просто створити комфортні і безпечні умови для моделі, спостерігати та фотографувати. Всі тварини та знімальні задачі різні, потрібно шукати варіанти у кожному окремому випадку.

Робота дуже динамічна, потрібно постійно відстежувати емоційний та фізичний стан моделі, ситуацію навколо, світло, фон, композицію та характеристики камери. У деяких зйомках у мене є всього мить, щоб зняти той єдиний кадр з піднятими вухами. Потрібно бути включеним у процес перманентно та швидко реагувати на зміни. Швидкість роботи стосується також обробки. Фоторепортажі з виставок та рекламні фото цуценят замовники з нетерпінням чекають уже в першу добу-дві — новини повинні бути актуальними, а цуценята змінюються просто на очах.

ЩО ВАМ НАЙБІЛЬШЕ ПОДОБАЄТЬСЯ У ВАШІЙ РОБОТІ? ЩО В НІЙ НАЙВАЖЧЕ?

Для мене це задоволення в моменті. Захоплена знімальним процесом, я дуже сконцентрована на роботі в азарті зняти вдалий кадр, зробити його ще кращим. У цей момент забуваєш про все на світі, це свого роду нірвана для мене.

Найскладніший для мене момент — це відбір матеріалу. Фотографій за зйомку може бути відзнято сотні-тисячі, багато з них певним чином вторинні, якісь переоцінюєш через свої емоції. А до відбору найкращих треба підходити об’єктивно. Буває, прошу друзів допомогти мені з цим.

ОПИШІТЬ СВІЙ ЗВИЧАЙНИЙ ФОТОДЕНЬ. ПРО ЩО ВИ ДУМАЄТЕ, КОЛИ ТРИМАЄТЕ В РУКАХ КАМЕРУ?

Успіх будь-якої справи, як відомо, залежить від підготовки. Тому ще перед зйомкою я погоджую всі основні моменти та надаю рекомендації замовнику. Спочатку дізнаюся, які завдання ставить клієнт: чи це винятково екстер’єрна зйомка, контент-зйомка для соцмереж чи просто фотосесія для сімейного альбому тощо. У деяких випадках для уточнення завдання я можу попросити надіслати мені референси. Далі ми з замовником узгоджуємо локацію, я віддаю перевагу безпечним місцям, де можна відпустити собаку побігати без амуніції. Але зйомка в місті на повідці також можлива. Визначаємося з датою та часом, можемо відкоригувати їх надалі залежно від погодних умов. Я віддаю перевагу зйомці у хмарну погоду або в режимний час. Безпосередньо перед зйомкою нагадую взяти з собою улюблені ласощі, іграшки, воду, інструменти для грумінгу, серветки. Рекомендую перед зйомкою собаку не годувати, якщо є харчова мотивація.

У погоджену дату ми зустрічаємося, я даю тварині трохи призвичаїтися до умов, спостерігаю за поведінкою, взаємодією з господарем, вивчаю екстер’єр. Ми прогулюємося, я шукаю цікаву композицію та освітлення, звертаю увагу на багатоплановість, ритм, цікаві природні обрамлення на локації, колір, малюнок/бокове/контурне світло та інші елементи, які можуть додати естетики кадру. Звертаю увагу на місця, співмірні з моделлю, об’єкти, з якими собака може взаємодіяти, предмети, на які його можна поставити/посадити/покласти. Найчастіше знімаю при доступному світлі, але іноді використовую і додаткові джерела — імпульсні або постійні. Останнім часом люблю знімати з вечірнім міським освітленням.

Спозиціонувавши модель, намагаюся зацікавити її, привернути увагу, викликати потрібну емоцію або просто даю собаці освоїться на місці. У процесі зйомки спілкуюся з господарем, з’ясовую, які команди може виконати улюбленець, які у нього звички, які улюблені ігри — все це може зробити зйомку різноманітнішою. Статичні кадри чергую з динамічними або спільними з господарем, люблю щирі емоції від їх спілкування та просто ігрові моменти. Та й після статичних кадрів тварині потрібно розслабитися перед новим підходом. Найчастіше мої зйомки обмежені лише станом тварини, адже всі рано чи пізно втомлюються.

ЯКА ПОРОДА СОБАК, НА ВАШУ ДУМКУ, НАЙБІЛЬШ ФОТОГЕНІЧНА?

Для мене граційні міцні аристократичні родезійські ріджбеки — безумовні лідери… І загалом для мене фотогенічні всі гладкошерсті собаки подібного формату, обожнюю курцхаарів, далматинів, веймаранерів тощо. Також люблю веселі динамічні кадри з довговухими собаками, що біжать, — басетами, брако італьяно та ін. Деякі породи історично і стилістично ідеально вписуються в той чи інший антураж і в ньому органічно фотогенічні. Напевно, найскладніші для мене довгошерсті породи, у яких чубчик перекриває очі, тому що відкритий погляд — це завжди центр уваги на фото. Але загалом з досвіду можу сказати, що фотогенічність не залежить від породи, це, радше, особиста харизма тієї чи іншої тварини, глибина її очей.

ЧИ Є ФОТОГРАФИ-АНІМАЛІСТИ, ЯКІ ВАС НАДИХАЮТЬ АБО ВПЛИНУЛИ НА ВАШУ ТВОРЧІСТЬ? АБО, МОЖЛИВО, ХТОСЬ ЧИ ЩОСЬ, ЩО ДАЄ ВАМ НАТХНЕННЯ?

Я із задоволенням переглядаю роботи інших фотографів і, напевно, щось підсвідомо запозичую з побаченого. Але навіть коли намагаюся повторити ту чи іншу стилістику зйомки чи обробки, повертаюся до звичного алгоритму роботи. Загалом я прагну, щоб з часом мої роботи виділялися на тлі інших власним авторським почерком і не потребували підпису.

Якщо абстрагуватися від комерційної фотографії, то мене надихає досвід фотографів світового рівня, чиї знімки собак стали надбанням світового мистецтва, зокрема постановочні знімки веймаранерів Вільяма Вегмана або репортажні вуличні фотографії Еліота Ервіта.

ЧИ Є ЩОСЬ, ЩО ВИ ТЕПЕРІШНЯ ХОТІЛИ Б РОЗКАЗАТИ СОБІ НА ПОЧАТКУ ФОТОШЛЯХУ? АБО ЩО ВИ ХОТІЛИ Б ПОРАДИТИ ФОТОХУДОЖНИКАМ-ПОЧАТКІВЦЯМ?

Головна порада — знімати якнайбільше, в різних незвичних умовах, складних моделей, зокрема, собак-безхатченків для пошуку господарів. Цей досвід допоможе набути впевненості у власних силах у будь-якій робочій ситуації.

ЧИ Є У ВАС ДОМАШНІ УЛЮБЛЕНЦІ? ЯКИМ ТВАРИНАМ ВІДДАЄТЕ ПЕРЕВАГУ?

У мене є собака — родезійський ріджбек Арчі, йому 2,5 роки. Він моя улюблена модель, на ньому тестую всі свої задуми) Донедавна у мене також були декоративні пацюки — наймиліші та найрозумніші істоти. Загалом безумовно люблю всіх тварин.